Дозволи на роботу для іноземців в Україні: цифри та тенденції 2026 року
Вступ до питання
Упродовж перших п’яти місяців 2026 року регіональні підрозділи Державної служби зайнятості (ДЦЗ) видали 3,8 тисячі дозволів на роботу для іноземців та осіб без громадянства. Цю інформацію озвучив заступник директора ДЦЗ Станіслав Павленко в коментарі агентству «Інтерфакс-Україна».
Динаміка дозволів на роботу
Для кращого розуміння загальної картини слід зазначити, що в довоєнному 2021 році згадуваних дозволів було видано значно більше — 16,3 тисячі. У кризовому 2025 році ця кількість скоротилася до 7,5 тисяч. Це свідчить про існування попиту на іноземну робочу силу навіть під час війни, хоча він і зменшився в порівнянні з довоєнними часами.
Дозвіл на роботу може бути дійсним від півроку до трьох років, залежно від категорії працівника, і може бути продовжений необмежену кількість разів за наявності підстав.
Роль Державної служби зайнятості
Станіслав Павленко зазначив, що ДЦЗ не формує міграційну політику та не залучає іноземців до України. Основним завданням служби є надання адміністративних послуг для роботодавців у процесі оформлення відповідних дозволів. Ініціативи щодо залучення заробітної сили завжди виходять від бізнесу, який шукає спеціалістів за кордоном.
Причини попиту на іноземну робочу силу
Попит на іноземців в Україні під час війни можна пояснити дефіцитом кадрів через мобілізацію, еміграцію та загибель людей. Найбільше це відчувається в секторах, де необхідні вузькі спеціалісти і робітники для важких фізичних робіт.
Ставлення бізнесу до іноземців
Незважаючи на існуючий дефіцит кадрів, близько половини українського бізнесу не планує наймати іноземців. Як свідчать дані опитування Європейської Бізнес Асоціації, 45% компаній не хочуть залучати трудових мігрантів взагалі, а ще 41% допускають таку можливість лише теоретично. За оцінками, Україні потрібно близько 4,5 мільйонів додаткових робочих рук, однак бізнес не поспішає шукати їх за кордоном.
Висновок
Поточна ситуація з дозволами на роботу для іноземців і нехтування з боку українських роботодавців свідчить про складну ринкову ситуацію, яка продовжує формуватися в умовах війни та економічної нестабільності. Украïнська економіка потребує підтримки в пошуку нових робочих ресурсів, й одночасно стикається з парадоксом — в Україні є достатня кількість вакансій, але не вистачає охочих їх заповнити.
