Нове законодавство про електронні комунікації: що зміниться для України?
Не так давно до Національної комісії з регулювання електронних комунікацій (НКЕК) надійшов законопроєкт, підготовлений Службою безпеки України, що має на меті адаптувати українське законодавство до Будапештської конвенції про кіберзлочинність. Проте, незважаючи на заявлену мету євроінтеграції, регулятор виявив суттєві зауваження до документа, які ставлять під загрозу ключові положення закону.
Основні положення законопроєкту
Законопроєкт містить кілька принципових змін, зокрема:
- Провайдери, які не виконуватимуть вимоги щодо збереження даних, будуть підлягати фінансовим санкціям. Для цього Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) буде доповнено новою статтею.
Застереження НКЕК
Регулятор висунув п’ять основних зауважень до законопроєкту:
- Конституційне зауваження: Статті 31 та 32 Конституції України гарантують таємницю комунікацій, а винятки можуть встановлюватися виключно через суд. НКЕК вважає, що надання доступу до даних лише за постановою слідчого може привести до непропорційного втручання в права людини.
- Економічне зауваження: Провайдери будуть зобов’язані закупити дороге обладнання для зберігання великих обсягів даних без жодних компенсацій з боку держави, що може призвести до підвищення тарифів для кінцевих споживачів.
- Юридичне зауваження: Додавання кримінально-процесуальних норм до профільного закону «Про електронні комунікації» суперечить логіці законодавства, а терміни, такі як «ланцюг електронної комунікації», не використовуються в міжнародному праві чи українському законодавстві.
- Невизначеність стеження: У документі відсутній чіткий перелік даних, які потрібно зберігати. Це викликає занепокоєння щодо можливих зловживань.
- Ігнорування воєнних реалій: Законопроєкт не містить жодних вказівок щодо дотримання вимог силовиків під час воєнного стану чи в умовах кібератак.
Перспективи та вимоги регулятора
НКЕК виступає за повне вилучення кримінально-процесуальних норм із законопроєкту, чітке визначення категорій даних, які підлягають розкриттю, а також за створення робочої групи з представниками Мінцифри, силовиків та ринку для доопрацювання документа.
Слід зазначити, що подібні законопроєкти (№ 4003 та № 4004) вже намагалися ухвалити у 2020 році, але їх було знято з розгляду через величезний шквал критики, який надійшов від експертів і суспільства.
Питання кібербезпеки та відповідності сучасним викликам залишаються надзвичайно актуальними для України, однак важливо забезпечити баланс між безпекою та захистом прав громадян.
