Трудова міграція в Україні: реалії та виклики 2025 року

Вступ: Потреба в іноземних працівниках

За даними Кабінету Міністрів України, у 2025 році було оформлено 9 582 дозволів на працевлаштування іноземців та осіб без громадянства. Проте 3 310 таких документів було анульовано, в результаті чого реальний приріст трудових мігрантів склав лише 6 272 особи. Цей показник покриває всього 0,14% від загальної потреби ринку, який наразі потребує близько 4,5 мільйона нових працівників.

Ставлення до іноземної робочої сили

Офіційні дані Державної служби зайнятості свідчать, що до 2022 року в Україні видавали близько 21 тисячі дозволів на роботу для іноземців щорічно. Попри певне відновлення — з 4 720 дозволів у 2024 році до 7 483 у 2025 році — показники залишаються удвічі нижчими за довоєнні.

Статистика міграції

Запас іноземців з посвідками на тимчасове проживання на кінець 2025 року становив 47 684 особи. З них 8 440 осіб отримали цей статус вперше за рік, що підкреслює обмеженість притоку іноземців.

Перешкоди на шляху до працевлаштування

Головною перешкодою для залучення іноземної робочої сили залишається складна дозвільна система. Потенційні працівники зобов’язані проходити численні перевірки, отримувати візи та переживати бюрократію, що значно ускладнює процес працевлаштування.

Необхідність реформування міграційної політики

В умовах наростаючої кадрової кризи стає очевидним, що Україні потрібна нова міграційна політика. Пропонується запозичити практики таких країн, як Канада, Австралія та Ізраїль, щоб спростити процес залучення робочої сили і забезпечити бізнес необхідними кадрами.

Збереження внутрішнього потенціалу

При цьому стратегічним пріоритетом залишається повернення українських біженців з-за кордону та зменшення еміграції. Лише після детальної оцінки внутрішнього ресурсу держава повинна переходити до залучення іноземців під конкретні проєкти, встановлюючи жорсткі правила для роботодавців і посилюючи контроль з боку Держпраці.

Довгострокове прогнозування потреб

Кабінет Міністрів працює над запуском експериментального проєкту довгострокового прогнозування потреб у фахівцях та робітничих кадрах, що передбачає системне планування освітнього замовлення на десять років вперед. Це дозволить більш ефективно реагувати на потреби ринку праці та зменшити дефіцит кадрів.