Оптимізація міграційної політики в Україні: нові можливості для іноземних працівників

Перегляд списку країн «міграційного ризику»

В Україні розпочато процес часткового пом'якшення переліку країн, які підпадають під категорію «міграційного ризику». Це має на меті спростити процедуру працевлаштування іноземних громадян на внутрішньому ринку. Відповідне доручення вже надано Міністерству закордонних справ та Службі безпеки України.

Виклики на ринку праці

Дефіцит кваліфікованих кадрів став однією з найгостріших проблем для українських підприємців. За даними Європейської Бізнес Асоціації, у 2025 році 74% компаній відчули недостатню кількість працівників. Найбільше недостачі відчуває будівельна галузь, де брак робочої сили може становити 30-50%, що прямо впливає на терміни виконання проектів. В Україні нині не вистачає приблизно 1,3 мільйона платників податків у порівнянні з довоєнними часами.

Бюрократичні перепони

Незважаючи на величезний попит на іноземну робочу силу, складна бюрократія ускладнює їх залучення. Артем Нікішов, підприємець у сфері рекрутингу, зазначив, що вартість легалізації одного мігранта в Україні приблизно у чотири рази вища, ніж у Польщі, що складає близько 40 тисяч гривень. Процес оформлення також займає втричі більше часу. Основними бар'єрами залишаються тривалі перевірки правоохоронних органів та робота консульських служб.

Державні ініціативи

Держава усвідомлює важливість проблеми і намагається знайти шляхи оптимізації міграційної політики. На нещодавній нараді Кирило Буданов повідомив про наміри переглянути список країн «міграційного ризику», який затверджено спільним наказом МЗС, МВС та СБУ, де наразі налічується 70 країн Азії та Африки.

Демографічні прогнози

За оцінками вітчизняних демографів, для збереження чисельності населення України на рівні 30 мільйонів осіб, країні необхідно щорічно інтегрувати близько 300 тисяч мігрантів. На сьогодні основними постачальниками трудових мігрантів є Туреччина, Узбекистан, Азербайджан та Непал.

Вартість імпорту робочої сили

Попри інтерес до залучення іноземної робочої сили, цей процес є фінансово обтяжливим для підприємств. Загальна вартість релокації одного іноземця, включаючи всі супутні витрати, може складати до 3 тисяч доларів. Це робить іноземного працівника в середньому на 25% дорожчим, ніж місцевого. Однак для багатьох секторів, зокрема аграрного, де нестача сезонних працівників становить критичну проблемою, залучення іноземців залишається єдиним виходом.