Африканський Союз формує стратегію компенсацій за работоргівлю

Юридична стратегія Африканського Союзу

Країни Африки об’єднують зусилля для формування єдиної юридичної стратегії, що має на меті стягнення масштабних компенсацій за роботу та колоніалізм з європейських держав. Значним прецедентом у цій справі може стати справа архіпелагу Чагос, про що повідомляє видання The Telegraph.

Судові позови проти колишніх метрополій

Африканський Союз (АС), до складу якого входять 55 держав континенту, готується подавати позови проти колишніх колонізаторів, зокрема Великої Британії, Франції, Іспанії та Португалії. Основний аргумент африканських юристів полягає в тому, що работоргівля є порушенням міжнародного права, що має бути визнане злочином проти людяності.

Отримання консультативного висновку

Ключовим елементом стратегії є отримання консультативного висновку від Міжнародного суду ООН, на зразок алгоритму, що призвів до відмови Лондона від управління островами Чагос. У 2017 році Генеральна Асамблея ООН проголосувала за звернення до суду, а в 2019 році судді в Гаазі ухвалили рішення на користь Маврикія, в результаті якого Британія погодилася на передачу території в обмін на фінансову підтримку.

Дипломатична пастка для Лондона

Один із чиновників АС підкреслює дипломатичні труднощі, в які може потрапити Велика Британія, адже публічно знаючи про свою прихильність до міжнародного права в контексті Чагоса, вона буде змушена визнати аналогічні рішення щодо работоргівлі.

Просування ідеї репарацій

За підрахунками, работоргівля охоплювала транспортування близько 12 мільйонів африканців. Деякі активісти вже говорять про велику суму репарацій, що може досягти трильйонів фунтів, хоча на практиці такі виплати можуть бути реалізовані через інші фінансові інструменти. Зокрема, мова може йти про списання суверенних боргів, фінансування проектів розвитку та економічні преференції.

Концепція кліматичних репарацій

Африканські держави також розглядають можливість вимоги кліматичних репарацій від «індустріалізованої Глобальної Півночі», з огляду на екологічні проблеми, спричинені колоніальним минулим.

Бюрократична робота та експертні комітети

Всю бюрократичну роботу координує Економічна, соціальна та культурна рада АС, базуючись у Лусаці (Замбія). Керівництво АС створило два експертні комітети для вироблення спільної позиції боротьби за компенсації.

Прецеденти виплат компенсацій

Африканські юристи наводять наявні прецеденти, такі як виплати Німеччиною за Голокост та компенсації, що їх виплачували США японцям, які постраждали від таборів під час Другої світової війни. Також слід зазначити, що у 2013 році Велика Британія вже виплатила компенсації кенійцям, які зазнали тортур під час повстання Мау-Мау.

Колективні зусилля з Карибським співтовариством

Африканські країни активно співпрацюють з Карибським співтовариством (Caricom). Президент Гани нещодавно вказав на історичну відповідальність рабства за зупинку економічного прогресу, а Гренада планує вимагати компенсацій прямо від Банку Англії.

Ставлення британського уряду та європейських країн

Попри усі зусилля, британські уряди, продовжують ігнорувати вимоги репарацій. Прем’єр-міністр Кір Стармер вже заблокував ініціативи щодо репарацій, в той час як Франція також не реагує на заклики.

Фінансова історія та нерівні компенсації

Історично, у 1833 році Велика Британія виділила значну суму на компенсації рабовласникам за скасування рабства, що перевищувала 40% національного бюджету, але жодних виплат не отримали звільнені раби. Протягом тривалого часу, за рахунок платників податків, компенсації продовжували погашатися до 2015 року.

Десятикроковий план Caricom

Країни Карибського басейну формалізували свої вимоги у “Десятикроковому плані Caricom”, що включає фінансові перекази, передачу технологій, скасування зовнішнього боргу й масове фінансування систем охорони здоров’я, що необхідно через високі показники хвороб у регіоні, пов’язаних з наслідками рабства.