Євроінтеграція в Україні: підтримка та виклики у 2025 році

Тенденції підтримки євроінтеграції

В останні роки вступ України до Європейського Союзу залишається ключовим питанням для багатьох громадян. Незважаючи на певне зниження підтримки цього курсу, переважна більшість населення, а саме 59%, продовжує вважати євроінтеграцію безальтернативною. Відповідні дані оприлюднив фонд “Демократичні ініціативи” спільно з Центром Разумкова.

Динаміка підтримки: від 69% до 59%

За результатами опитування, підтримка вступу до ЄС знизилася з 69% у грудні 2024 року до 59% наприкінці 2025 року. Соціологи наголошують, що це не слід трактувати як відмову від європейського курсу, а скоріше як результат емоційного вигорання суспільства. У післявоєнний час терміни змін і реформ сповільнилися, що викликало певну втому у людей.

Причини зниження підтримки

Згідно з експертами, зниження ентузіазму не пов’язане зі зростанням антиєвропейських настроїв. Багато громадян відчувають розчарування, оскільки темпи реформ стали меншими, ніж на початку війни, що позначається на загальному настрої населення.

Географічні особливості підтримки

Географія підтримки євроінтеграції залишається неоднорідною. В усіх макрорегіонах України прихильники європейського курсу переважають, але в південних та східних областях близько третини населення не підтримує інтеграцію ні з ЄС, ні з іншими союзами. В цих регіонах також спостерігається високий відсоток тих, хто не визначився — до 24% на Сході України.

Оптимізм і геополітичні уподобання

Цікавою є кореляція між вірою в перемогу України у війні та підтримкою євроінтеграції. Серед оптимістів, які вірять у перемогу, підтримка вступу до ЄС становить 73%. Натомість серед песимістично налаштованих лише 29% схвально ставляться до ідеї вступу, з великим відсотком тих, хто виступає за ізоляціоністські настрої.

Висновки

Таким чином, попри зниження загального рівня підтримки євроінтеграційного курсу, більшість громадян України залишається прихильниками вступу до ЄС. Крім того, на соціальні настрої впливають відчуття втоми від сповільнення реформ та емоційного навантаження, викликаного війною.