США: Новий лідер світового експорту нафти та його наслідки

США – новий гравець на нафтовому ринку

Сполучені Штати Америки успішно вийшли на перше місце серед світових експортерів нафти, потіснивши Саудівську Аравію та Росію, які десятиліттями домінували на енергетичних ринках. Цей суттєвий зсув відбувається на тлі загострення ситуації на Близькому Сході, про що свідчать дані Reuters.

Історичний контекст

Перемога США в цій сфері є приголомшливим поворотом для країни, яка багато років залежала від близькосхідної нафти. Зокрема, в 1973 році США пережили жорстоке нафтове ембарго з боку деяких членів ОПЕК, яке мало на меті покарати Вашингтон за військову підтримку Ізраїлю.

Зміна ситуації після 2010 року

Поворотним моментом для США стало стрімке зростання видобутку нафти і газу зі сланцевих родовищ після 2010 року. Це перетворило Сполучені Штати спершу в лідера з видобутку природного газу, а згодом і нафти.

Експорт нафти: нові реалії

Поточна міжнародна ситуація, зокрема війна між США та Іраном, що розпочалася в лютому 2026 року, паралізувала саудівський нафтовий експорт. Водночас російські поставки страждають внаслідок атак українських дронів та американських санкцій, запроваджених через агресію в Україні.

За даними сервісу Vortexa, у травні 2026 року експорт сирої нафти і пального зі США зріс до приблизно 10,5 млн барелів на добу, що дозволило Сполученим Штатам втримувати статус головного світового експортера третій місяць поспіль. Натомість російський експорт становив лише 7 млн б/д, а саудівський впав до 5,9 млн б/д.

Вплив американської нафти на глобальні ціни

Нове домінування США на нафтовому ринку може значно знизити ціновий диктат, який історично мав ОПЕК та його союзники. Президент США Дональд Трамп давно критикує картель за маніпуляції з ринком. У травні 2026 року ОПЕК зазнав удару, коли Об’єднані Арабські Емірати оголосили про вихід з організації після майже 60 років членства.

Геополітичні наслідки

Статус головного нафтоекспортера надає США суттєві важелі впливу у міжнародних переговорах, додаючи до військової переваги та домінування долара як світової резервної валюти.

Експерти зазначають, що зараз Сполучені Штати стали основними постачальниками сирої нафти до Європи та другим постачальником дистилятів. Однак європейські посадовці, які спочатку вітають американський енергетичний бум, починають висловлювати занепокоєння щодо ризиків надмірної залежності від американських компаній, особливо в умовах торгових суперечок з Вашингтоном.

Протидія з боку Москви

Починаючи з 2026 року, Москва також демонструє своє невдоволення. Ігор Сєчін, керівник “Роснефті”, вказує на те, що американські енергетичні компанії стали головними бенефіціарами закриття Ормузької протоки.

Прогнози і подальші перспективи

Зростання виробництва нафти в США принесло значну перевагу. Порівняно з 2000 роком, видобуток у США зріс майже втричі, тоді як у Саудівській Аравії продукція коливалася в межах 10-12 млн б/д через обмеження квот ОПЕК. Російський видобуток з 2000 до 2010 року зріс до 10 млн б/д, але потім стагнував.

Висновки

Американський нафтовий бум, що почався у 2015 році після скасування заборони на експорт, довів свою стійкість, спростовуючи скептицизм про тимчасовість цього зростання. Головна відмінність між американською моделлю та саудівською чи російською полягає у тому, що в США видобуток та експорт нафти контролюються приватними компаніями, що діють на основі ринкових механізмів, а не державних стратегій.

У світлі сучасних подій, Європа стала критично залежною від американських енергоресурсів, які приходять на ринок у все більших обсягах.